Батьки і діти – це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це сонце і тепло, сніги й морози
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді – колючки і квіти.
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти
Чомусь таке трапляється на жаль,
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда та без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буваає
Запам”ятати треба в чомк річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти – це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка немає меж.
Педагог позашкільного закладу – посередник у взаєминах вихованця з сім'єю.Він повинен мати спеціальні знання, щоб виховувати позитивне ставлення дітей до діяльності їхніх батьків, якою б скромною вона не була. Форми роботи з батьками так само, як і з дітьми у позашкільних закладах відрізняються від прийнятних у школі.Одна з ефективних форм роботи в нашому закладі є консультації. Це групова і індивідуальна форма взаємодії керівника гуртка з батьками.Вони можуть проводитися на запрошення педагога або з ініціативи самих батьків.
Теми, які обговорювалися з батьками в травні - "Тілесні покарання у вихованні дітей”, " Один день без нотацій”.
Вплив ЗМІ на розвиток дитини
Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги.ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а і дітей. Телевізор, комп'ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У багатьох сім'ях, як тільки дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняю живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потішки. Сидіння перед екраном цілком усіх вліштовує, а особливо батків: малюк не плаче, нічого не росить, не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження дізнається щось нове. Купуючи малюкові відеокасети, диски,комп'ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його розвиток і намагаються зайняти його цікавою справою. Але, якщо дорослі не братимуть активної участі у спільному перегляді телепередач і комп'ютерних іграх, це може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров'я дитини ( про порушення зору, осанки, дефіцит рухів сказано багато), але і для її психічного розвитку. Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дітей дивляться телевізор без праавильного вибору, від 40 хвилин до 2 годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, перегляд телепередач щодня формує у дітей звичку проводити щовеччора біля екрану, якою не була б передачча.
Один із найнегативніших наслідків такого "телевізійного та комп'ютерного" життя є відставання у розвитку дитини. В останні роки батьки, педагоги все частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне.
Здається що дитина сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайняята достатньо цікавою справою. Але, мовлення - це не повторення чужих слів та їх запам'ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає але й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть щоб їм читали книжки, вони виявляють бажання переглядати казки на відео. У результаті не відбувається обговорення казки, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу до школи.
Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникають у дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати її у вигляді снів, підвищенної тривожності чи невротичних симптомів. Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хвилин на екрані транслюється наасилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи у соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починиє діяти так само. Состереження Х.Хекха - узена довели, що діти, які в сім'ї часто зазнають насилля, улюбленими передачами обирають ті, в яких присутні насилля, а улюбленими героями вважають найагресивніших. У дитини психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мирихтіння тощо. Однак, постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести до дисгармонії мозкових ритмів, їх збою.
Згадане вище неозначає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це не можливо та й не суттєво. Адже існує багато телепередач та комп'ютерних ігор, що \ енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключасти дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши дитину перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим.
Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп'ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15 до 20 хвилин, до однієї години на день для старших дошкільнят.
Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу а також художні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію.
Намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео і телепродукцію.
Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.
Після обговорення можна запропонувати дитині намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх з пластеліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.
Для дітей можна організувати гру "Режисери- мультіплікатори": придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.
Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, ми повинні пам'ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.
Карати дітей – це традиція?
Чи треба карати дитину? Чи можливо виховати її гарною й успішною людиною при цьому зовсім обійтись без покарань? Які наслідки можуть мати тілесні покарання у вихованні дітей? Ці питання хвилюють практично всіх батьків. Дуже багато батьків переконані, що виховання без покарання – це " дурні книжки, що не мають нічого загального з реальним життям”, підкріплюють свою думку простим аргументом; дітей карали за всіх часів, виходить, це правильно й необхідно.
Поборники виховання шляхом тілесних покарань люблять посилатися на таке незаперечне й авторитетне джерело, як Біблія: саме там, на сторінках Старого завіту. " Карай сина свого, доколє є надія, і не обурюйся лементом його”, " Не залишай юнака без покарання: якщо покараєшь його дубцем, він не вмре”...
Як виховати дітей без тілесного покарання? Можна спробувати організувати все так, щоб дитини не було причин карати. Але, якщо все-таки не виходить і виникають конфлікти, існують методи впливу, не зв'язані з насильством.
Якщо дитина зробила щось не так, поговоріть з нею: згадайте своє дитинство й розкажіть історію про те, як Ви колись зробили таку ж помилку, а потім розкаялися й виправилися (тоді дитині буде простіше визнавати свої помилки, не боячись при цьому покарання). Використате метод тайм-ауту. Суть його полягає в тому, що у вирішальний момент бійки,істерики,капризу дитина без усяких криків виводиться з епіцентру подій і ізолюється на певний час в іншому приміщенні. Час тайм-ауту залежить від віку дитини. Вважається, що залишити дитину одну треба з розрахунку "одна хвилина на один рік життя”, тобто трирічну дитину – на три хвилини, чотирирічну – на чотири... Головне, щоб вона не сприймала це, як покарання.
Якщо дитину жорстоко карають і принижують, це обов'язково спливе в її дитячих іграх, а надалі - у відносинах з однолітками.Психологічний "слід” від тілесних покарань у вихованні дітей залишається на все життя. Спочатку дитина буде шокувати побиттям іграшок, потім перейде на однокласників, а далі й на свою родину (у всякому разі виховувати по-іншому своїх дітей вона вже не зможе). Якщо Ви самі були такою дитиною подумайте: може, прийшов час перервати сімейний сценарій?
Один день – без нотацій.
1.Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора” попереджали.
2.Не квапте, вміння розраховувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.
3.Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.
4.Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй”, " Поводь себе добре”,”Щоб сьогодні не було поганих оцінок”....Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів.У дитини попереду важкий день.
5. Забудьте фразу:”Що ти сьогодні отримав?”. Зустрічайте дитину після школи спокійно, не задавайте їй тисячу питань, дайте розслабитись. Пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми . Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.
6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.
7. Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.
8. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: " Якщо ти зробиш, то...”. Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.
9. Під час приготування уроків не сидіть "над душею”, дайте можливість працювати самій, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка, (не хвилюйся все вийде, давай розберемося разом, я тобі допоможу...), похвала, просто необхідні.
10. Знайдіть протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше - справи дитини, її радість, невдачі, турботи.
11. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім”ї з дитиною, свої суперечності, з приводу педагогічної тактики, вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтесь з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
12. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан.Найчастіше це об'єктивні показники втоми,складності навчання.
13. Запам'ятайте, що навіть "зовсім дорослі” діти (ми часто говоримо " Ти вже дорослий” 7-8 річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтеся не згадувати перед сном неприємності, не з'ясовуйте стосунки, не обговорюйте контроль ну роботу, що буде завтра.
Завтра новий день і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним.
Поради педагогам і батькам
Якщо:
- дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
- дитину висміюють, вона стає замкнутою;
- дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
- дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
- дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
- дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
- дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
- дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
- дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
- дитина живе в розумінні і дружелюбності, вонавчиться знаходити
любов у цьому світі.
21 заповідь для батьків
Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:
1.Дітей вчить те, що їх оточує.
2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.
3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.
4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.
5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.
6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.
7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.
8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.
9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.
10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.
11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.
12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.
14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.
15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.
16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.
18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.
19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.
20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.
21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.
ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї
1.Сприятливий мікроклімат у родині.
2.Спільна діяльність членів сім’ї.
3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4.Спільний життєвий світогляд.
5.Оптимістичні настрої родини.
6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).
7.Шанування членів родини, повага до старших.
8.Бережливе ставлення до природи.
9.Активна участь дітей у сімейному житті.
10.Відсутність насилля в родині.
11.Збереження родинних традицій і звичаїв.
12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.
13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.
Українська сім'я має культивувати такі якості і особливості характеру людини, як:
- повага і відданість своїм батькам, готовність до взаємодопомоги;
- шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;
- сформованість національної свідомості, любов до рідної землі і народу, відданість Україні;
- розуміння і відчуття духовної єдності поколінь, повага до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
- сформованість високої мовної культури, досконале володіння українською мовою, яка є основою національної культури;
- шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій народів, що населяють Україну;
- усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю і народ;
- усебічний і гармонійний розвиток особистості;
- висока духовна культура особистості, сформований світогляд, розуміння законів розвитку природи, суспільства;
- дотримання принципів загальнолюдської і народної моралі: правдивості, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, гуманного ставлення до людини і довкілля;
- повноцінний фізичний розвиток, міцне здоров'я, фізична досконалість;
- повага до Конституції, законодавства України, державної символіки; усвідомлення громадянської відповідальності за дотримання основ державного права, трудового, громадянського, сімейного законодавства;
- висока художньо-естетична освіченість і вихованість особистості;
- екологічна культура, гармонія відносин з природою;
- спроможність розвивати пізнавальну активність і культуру розумової праці; розуміння суспільної ролі наукових знань;
- уміння міжособистісного спілкування, культура спілкування, гуманізм, колективізм, товариськість, доброзичливість, чесність, дисциплінованість, взаємопідтримка, чесність і порядність в особистій поведінці і відносинах з іншими.